На старт! Увага! Драйв!
Що намалює вам ваша уява, якщо я скажу слово «ралі»? Мабуть, швидкість, драйв та прапор у чорно-білу клітинку. А якщо додати ще й слово «ретро», то сюди неодмінно приєднаються краса, грація та шик. 14:00 усі зібралися біля фортеці і напружено чекають початку.
Кожної хвилини біля капоту автомобілів махають чорно-білим прапором у клітинку та вони голосно сповіщають оточуючим про свій від’їзд. Охочих поглянути на ралі класичних автомобілів «Від фортеці до фортеці» виявилось немало. Усі захоплено рахують хвилини до початку і просто насолоджуються вишуканими «гостями з минулого» . Спочатку, я , як і усі інші, була просто глядачем, але потім мені випала нагода взяти участь у ралі, і не просто у якості пасажира, а трішечки крутіше – штурманом. Відповідальна місія, адже водії, усі як один, говорять, що перемога на ралі майже залежить саме від штурмана.
Отож підходжу до автомобіля білого кольору ЗАЗ 965, сідаю на переднє сидіння, у руки дають легенду, пишуть час, відлік 60 секунд. На старт, увага, поїхали! Водієм автомобіля виявився Дунаєвський Віктор, який приїхав до нас із Вінківець, Хмельницької області.
Зізнається, що це далеко не перший його фестиваль, як і автомобіль, проте, як і переважна більшість гостей, каже, що безумовно, один з найкращих. Особисто я очікувала, що у нас буде ралі лише по місту і яким же було моє здивування, коли ми виїхали за межі. І тут уже починається справжня казка. Їдеш дорогою, в обличчя дме теплий вітер, а навколо відкриваються дивовижні краєвиди. Красу і велич цієї місцевості навряд чи передасть на знімку хоч який-небудь фотоапарат. Певно, час відпочивати від урбаністичних пейзажів. Так, контрольний пункт пройшли, час зафіксовано.
Тепер залишилось знайти фініш. Ще трохи кілометрів і нам відкрився краєвид на річку. Якщо чесно, для декого це був сюрприз, адже судячи з назви «Від фортеці до фортеці», можна було зробити висновок, що ми фінішуємо десь у Хотині. Але місце, куди ми приїхали було не менш красиве та романтичне. Наш офіційний партнер “Дністровська рів’єра” дійсно вразили. Місця більш романтичного, амурного та таємничого годі і придумати. Гості були у захваті. Тут наш уже зачекався смачний обід та година відпочинку, яку ми із задоволення проводимо біля води. А поки усі відпочивають, я намагаюся знайти охочих поділитися своїми враженнями.
Савецька Наталія, Миколаїв каже : “ У Камянці-Подільському я не вперше, чого не можу сказати про фестивалі. Місце, де ми фінішували просто зачарувало. Я чекала, що поїдемо дійсно у Хотин. Ось так сюрпризи на РетроФесті. Не можу назвати себе автолюбителем, просто підтримую та розділяю захоплення чоловіка і вважаю, що це цілком правильно!”.
А Тетяна Кривобок, яка приїхала до нас з Хмельницька, додає :” Камянець узагалі перлина Поділля і яку б кінцеву точку не обрали організатори, усе одно ми були б у захваті. Організація фестивалю дуже радує, я рада, що наш перший раз є таким цікавим. Море позитивних емоцій ”. Читаючи її коментар, думками погоджуєшься на усі сто відсотків. А ще одному автолюбителю усього десять років. Син Тетяни Кривобок уже просить батьків подарувати йому на день народження ретроавтомобіль та мріє їздити на фестивалі. Окрім українців, у ралі брали участь ще й іноземці. Латвієць Ден не просто “диванний критик”, він сам часто долучався до команди організаторів подібних заходів. Проте до нас приїхав зі своїм другом у якості штурмана. Було дуже приємно почути від такої досвіченої людини, що організація у нас на найвищому рівні. До того ж, він сказав, що не шкодує жодної секунди, яку провів в Україні.”
Відпочивши та попоївши, попрощались з “Дністровською рівєрою “ та вирушили назад до Кам’янця-Подільського з невеликою зміною маршруту. Зрештою, усі задоволені. Повернулися назад із сяючими очима, посмішками і невимовним захопленням. Цей захід однозначно був пройшов успішно, на радість організаторам та учасникам. Сподіваємось, що завтра РетроФест здивує нас ще чимось цікавеньким. А поки відправляємось на інші тусовки та очікуємо наступного сюрпризу!
Резнік Анна, Молодіжний прес-центр