Молодіжний прес-центр: Лідія Яцкова
Місто
Київ
Напрямки журналістики
Преса, Інтернет.
Соцмережі
Можливо, це буде моя перша історія?
Можна сидіти на задньому ряду театру або бути на сцені. На сцені грають люди, події, життя. Та насправді вони навіть не грають. Я зробила свій вибір – хочу бути частиною вируючого вогню, чи хоча б сидіти у першому ряду. Але як я зможу реалізувати свій вибір? Журналістика стала можливістю це зробити.
Все це я бачу зараз. П`ять років тому я не думала про своє місце у театрі. Просто читала книжки. У мене була звичка: коли мені подобається історія, я дізнаюся біографію автора. Часто траплялося, що автори були журналістами. Я захоплювалася ними і думала, що тільки неймовірні і особливі люди можуть бути журналістами. І я захотіла бути такою ж. Маленьке дитяче бажання відкрило переді мною величезний простір. Простір, де я зможу працювати на радіо, телебаченні, у пресі, в інтернеті. Зможу допомагати людям.
Я біжу і стискаю у руці диктофон. Тримаю камеру, яка висить на шиї. Коли встигаю, підношу її до ока та натискаю на кнопку. Очі бігають у різні боки швидше, ніж мої ноги. Я помічаю кожну дію та деталь. В голові вже формуються думки, якими я опишу все це через деякий час.
Не важливо: де саме і що відбувається. Мені не важлива тема, хоча про політиків я б воліла писати в останню чергу. Хочу отак бігати у центрі подій, а потім розповідати іншим.
Я багато чого не робила. Я ніколи не писала інтерв’ю, серйозні статті. А ще в мене нема різних історій з досвіду, які так люблять розповідати журналісти.
Я вважаю, можна назвати діяльність професійною, коли є досвід, знання. А я лише працюю над своїми історіями та рецензіями на книги.
Найкраще мені вдається посміхатися) А ще непогано пишу історії та описую місце подій.
По вулиці їде незвичної форми авто. Старість не можна помітити у зовнішньому вигляді, але коли глянеш довше – одразу відчуєш ознаки історії. Як Доктор Кто з серіалу, який виглядає юнаком, проте в його очах сліди прожитих 900 років.
Фестиваль – це шанс доторкнутися до історії та атмосфери ретроавтомобіля.
А ще фестивалі – це зазвичай весело, яскраво та цікаво. Хто б не хотів побачити установку діджея та потанцювати під його музику. Побачити автомобілів та людей, які вкладають в хобі половину життя. Отримаю досвід, буду знати, як відбуваються фестивалі. Та у мої спогади додасться Кам`янець-Подільский з Ретрофестом.
Лідія Яцкова