Фотокореспондент: Валерія Пустовіт

Всі рано чи пізно приходять до справи, яка подобається найбільше. Я росла в атмосфері мистецтва з дитинства, моя мама вчитель вокалу і в сім років мене віддали на малювання. Проходивши на малювання шість років, я зрозуміла що пора рухатися і в інших напрямах. Я почала самостійно вивчати фотомистецтво, а в таборі мене взяли помічницею фотографа. Десять днів мене навчали основам фотографії і я робила знімки з самого ранку і до вечора. Після табору я не захотіла полишати цієї справи і продовжила навчання в студії у фотографа, куди ходжу вже два роки. Мій викладач займається не лише цифровою фотографією, а ще й альтернативною. Ми фотографували пінхоллами, на плівку, на дерев‘яну камеру і бачили багато видів друку.

Взагалі вся тема ретро мене дуже цікавить. Деякий час я думала, що народилася не в свою епоху, але пізніше зрозуміла, що можна цікавитися історією і бути в атмосфері ретро і зараз. Плівковий фотоапарат, одяг на манер середини минулого століття, ретро виставки, ретро фотографія і магазини антикваріату можуть бути «машиною часу».

Зараз на кожних вихідних в мене фотозйомки, але це відбувається не з примусу чи необхідності грошей, а з щирого бажання закарбовувати красу людей, світлі і щирі моменти якогомога більше. Можна забути якісь емоції, людей, почуття чи думки, але фотографія може тебе перенести в будь-який момент і підняти всі ті почуття і емоції. Потрібно жити в дану хвилину, відчувати всі переживання і захоплення сьогоднішнього дня, це і буде на фестивалі, я лиш хочу допомогти людям запам‘ятати це і берегти в куточку з світлими спогадами і посмішками. 🙂