Фотокореспондент: Чевжик Ірина

Випала чудова нагода написати про себе. Вперше в житті буду писати есе. Про народження, школу, університет і так далі вважаю не цікавим, тому не буду акцентувати увагу.

Оглядаючись назад в минуле можу сказати, що фотографувала я майже завжди, просто ніколи на думку не приходило, що це може бути професією. Фотоапаратики мої змінювались з плівки на цифрові, а потім і збільшувався їхній розмір. 🙂 Та я вперто продовжувала будувати кар’єру юриста, адже це було престижно і прибутково.

Фотографувала для себе, «в стіл», а потім з 2015 року пішла з юристів в нікуди. Був складний період, але я витримала і дуже щаслива, що так тоді вчинила. Для мене то був дуже сміливий вчинок.

І почалось життя сповнене різними подіями, навчанням, досвідом, спілкуванням, а саме головне неймовірним щастям і душевним спокоєм.

Тому побувати (пофотографувати) на Ретрофесті для мене особисто означає перейти на новий рівень, позбутись якихось своїх «тараканів» і скористатися такою можливістю. Куди мене це приведе аж самій цікаво. 🙂