Фотокореспондент: Волошанович Вікторія

Як і у більшості людей, спочатку була школа, потім університет та отримання престижної професії, робота в офісі з 9 до 18. Але одного дня прийшло розуміння, що я живу чужим життям і не хочу так жити до самої пенсії. А оскільки фотографією почала займатися ще зі школи: фотографувала на плівку, сама її проявляла та друкувала фотографії, то навіть не виникало питання, чим би я хотіла зайнятися. Пішовши з роботи я почала активне життя фотографа. Закінчила декілька офф- та онлайн курсів з фотографії та обробки, створила власний сайт та почала фотографувати не тільки заради задоволення, але й зробила це своєю професією.

Я знімаю весілля, дітей, сімейні фото, але найбільше задоволення отримую від репортажних зйомок. Атмосфера свята надихає мене, приносить незрівнянне задоволення, а, отже, і фото передають мій настрій. Найкращі фотографії виходять, коли люди не помічають камеру та не намагаються «зробити обличчя». Такі природні емоції я й передаю у фото. І не важливо, людина на фото весела чи замріяна, активно рухається чи відпочиває. Головне, що вона така, як є. Без масок, що ми на себе вдягаємо перед камерою, без вимушених посмішок…

Буває, що потрібно знімати багато годин чи кілька днів поспіль і організм вимагає відпочинку, але, як тільки я приїжджаю на черговий знімальний майданчик та у руках з‘являється камера, то втома відступає. І за для гарного ракурсу я готова застрибнути на підвіконня чи влягтися на підлогу.

Саме за спілкування, активність та емоції я й люблю свою роботу.

Я їду на Ретрофест за новими знайомствами! Сподіваюся поєднати активну роботу і приємний відпочинок.